ЗАПИШІТЬСЯ НА БЕЗКОШТОВНУ ОНЛАЙН КОНСУЛЬТАЦІЮ
☑ Натискаючи, Ви даєте згоду на обробку Ваших персональних даних та погоджуєтесь з Політикою конфіденційністі.
Корисна інформація

ЯКИЙ СУДОВИЙ ЗБІР НЕОБХІДНО СПЛАТИТИ ЗА ВИМОГУ «ЗОБОВ'ЯЗАТИ ПОВЕРНУТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ» У ВИПАДКУ ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ?

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди на вимогу однієї зі сторін може бути достроково розірваним за рішенням суду у разі:
  • невиконання сторонами обо􏱆 в'язків, передбачених статтями 24 та 25 зазначеного Закону та умовами договору;
  • випадкового знищення чи по􏱆 шкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає перед􏱆 баченому договором викорис􏱆танню земельної ділянки;
  • наявності підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Одним зі способів захисту по􏱆рушених прав є вимога достро􏱆кового розірвання договору орен􏱆ди (тобто припинення правовід􏱆ношення) та повернення орен􏱆додавцю земельної ділянки за зобов'язання — у стані не гір􏱆шому, ніж була під час отри􏱆мання, що, зрозуміло, є похід􏱆ною вимогою та має автомати􏱆чно наставати відповідно до стат􏱆ті 34 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуаль􏱆ним законодавством.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про су􏱆довий збір» судовий збір за по􏱆дачу позову до суду справляється у розмірі, визначеному за такими правилами:
  • за подачу позовної заяви не􏱆майнового характеру — у відпо􏱆відному розмірі від прожитко􏱆вого мінімуму для працездат􏱆них осіб, встановленого зако􏱆ном на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду;
  • за подачу позовної заяви май􏱆нового характеру — у відсотко􏱆вому співвідношенні до ціни позову;
  • у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 6 Зако􏱆ну України «Про судовий збір» унормовано, що за подання по􏱆зовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий харак􏱆тер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та не􏱆майнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового харак􏱆теру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовна вимога про «розі􏱆рвання договору оренди» протягом багатьох років незмін􏱆но та справедливо вважається вимогою немайнового характе􏱆ру. Але щодо позовної вимоги про «зобов'язання повернути зе􏱆мельну ділянку» так однозначно говорити не можна. Є випадки, коли суди погоджуються з тим, що ця вимога носить немайно􏱆вий характер, і без зауважень приймають сплачений позива􏱆чем судовий збір, а є випадки, коли суди вважають, що вимога щодо «зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку» є майновою і розраховують розмір судового збору, беручи за основу вартість земельної ділянки (її нормативна грошова оцінка), що підлягає поверненню.

Неоднозначність підходу під􏱆тверджують приклади судової практика.
1. В ухвалі від 25.11.2020 по справі №915/184/20 Півден􏱆но􏱆західний апеляційний гос􏱆подарський суд зазначив, що прокуратурою було сплачено судовий збір у розмірі 33 424,16 гривень, з урахуванням того, що предметом позову у цій справі є одна немайнова вимога — розірвання договору оренди землі та одна майнова вимога — повернення земельної ділянки, вартістю 2 088 144,00 гривень. Тому і судовий збір за подачу апеляційної скарги має сплачуватися в розмірі 150% від розміру судового збо􏱆ру, що підлягав сплаті за по􏱆дачу позовної заяви.
Тобто, бачимо, що і суд, і прокурор позовну вимогу «зо􏱆бов'язати повернути земельну ділянку» вважають майновою вимогою, а тому судовий збір сплачено як відсоток від вар􏱆тості земельної ділянки.
2. В ухвалі Центрального апеля􏱆ційного господарського суду від 13.08.2020 у справі №904/3813/19 суд апеляційної ін􏱆станції встановив, що пози􏱆вачем при подачі позовної за􏱆яви було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 гривень за дві вимоги: розірвати до􏱆говір оренди та зобов'язати повернути земельну ділянку.
Тобто, судовий збір спла􏱆чено як за дві вимоги немай􏱆нового характеру. Ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не ви􏱆значено розмір сплати судо􏱆вого збору за вимогу «зобо􏱆в'язати повернути земельну ділянку» як за вимогу майнового характеру.
3. В ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2020 у справі №915/1328/20 суд залишив позовну заяву без розгляду з підстав не сплати позивачем судо􏱆вого збору за вимогу «зобо􏱆 в'язати повернути земельну ді􏱆лянку». Суд першої інстанції зазначив, що предметом по􏱆зову у зазначеній справі є вимога немайнового характеру про розірвання договору оренди землі та вимога майнового ха􏱆рактеру про зобов'язання від􏱆повідача повернути позивачу земельні ділянки, судовий збір за які має сплачуватися за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
4. У справі №920/418/19 Верх􏱆ньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області звернулася до Госпо􏱆дарського суду Сумської об􏱆ласті з вимогами (1) розірва􏱆ти договір оренди землі  від 19.01.2018, укладений між Го􏱆ловним управлінням Держ􏱆геокадастру у Сумській об􏱆ласті та ТОВ «Рітейл Деве􏱆лопмент»; (2) зобов'язати від􏱆повідача повернути земельну ділянку. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 гривні, тобто, як за дві вимоги немайнового характеру. Суд не порушував пи􏱆тання про необхідність спла􏱆ти позивачем судового збору за вимогу зобов'язати повер􏱆нути земельну ділянку як за вимогу майнового характеру.
5. Ухвалою від 04.03.2019 у спра􏱆ві №923/441/18 Верховний Суд у складі судді Касацій􏱆 ного господарського суду з посиланням на ст. 190 Ци􏱆вільного кодексу України зо􏱆бов'язав касанта сплатити су􏱆довий збір у розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, за вимогу повернути земельну ділянку як за майнову вимогу, виходячи з вартості спірної зе􏱆мельної ділянки.
6. Залишаючи позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луган􏱆ської області у справі №913/242/20 без розгляду, Госпо􏱆дарський суд Луганської об􏱆ласті в ухвалі від 28.04.2020 зазначив таке:
«Таким чином, позовна ви􏱆мога про повернення земельної ділянки у розумінні змісту да􏱆ної статті є майновою вимо􏱆гою, тобто судовий збір спла􏱆чується за ставками, встанов􏱆леними для позовних заяв май􏱆нового характеру.
Із позову вбачається, що прокурором заявлено матеріа􏱆льно􏱆правову вимогу про по􏱆вернення земельної ділянки за􏱆гальною площею 2,3726 га, що, зважаючи на наявність вар􏱆тісного, грошового вираження, носить майновий характер і відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України має відобра􏱆жатися у ціні заявленого по􏱆зову. Відтак визначення у по􏱆зовній заяві вказаної вимоги як немайнової і ненаведення ціни позову щодо неї є помилковим».

Таких прикладів, коли суди приймають кардинально різні позиції в аналогічних катего􏱆ріях справ можна навести ба􏱆гато.

У 2019-􏱆2020 роках судді ста􏱆ли частіше відносити вимоги «зобов'язати повернути земель􏱆ну ділянку» до майнових, а, отже, судовий збір визначає􏱆ться у відсотковому співвідно􏱆шенні до ціни позову (тобто вартості земельної ділянки).
Це зумовлено формуванням за останні роки Верховним Су􏱆дом правових висновків щодо наявності майнового характеру у вимозі «зобов'язати повернути майно».

З кінця 2019 року Верхов􏱆ним Судом висловлено низку правових позицій, які зводяться до того, що вимога «зобов'язати повернути майно» має належати до вимог майно􏱆вого характеру, а, отже, судо􏱆вий збір має справлятися за розмірами ставок, встановле􏱆ними як за подання до суду позовної заяви майнового ха􏱆рактеру, враховуючи вартість (нормативної грошової оцінки) спірної земельної ділянки (зе􏱆мельних ділянок).

Так, у пункті 8.12 постанови від 26.02.2019 по справі №907/ 9/17 Верховний Суд дійшов та􏱆кого висновку:
«Таким чином, наявність вар􏱆тісного, грошового вираження матеріально􏱆правової вимоги позивача свідчить про її май􏱆новий характер, який має відо􏱆бражатися у ціні заявленого позову».
Попри те, що у цій справі предметом спору було звернен􏱆ня стягнення на майно, що є предметом іпотеки (і взагалі мова йшла про будинок, а не земельну ділянку), суди досить активно застосовували цей ви􏱆сновок у земельних спорах і обґрунтовували необхідність сплати судового збору як за майнову вимогу.

У постанові від 21.10.2019 по справі №910/2431/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Ка􏱆саційного господарського суду зазначив:
«4.5. Тобто, як визначено суда􏱆ми, в частині повернення діля􏱆нок позовні вимоги стосуються усунення перешкод у користу􏱆ванні ними шляхом витребуван􏱆ня у відповідачів з подальшою передачею позивачу.
4.13. Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
4.14. Таким чином, позовні вимо􏱆ги про повернення земельної ділянки у розумінні змісту да􏱆ної статті є майновою вимо􏱆гою, тобто судовий збір спла􏱆чується за ставками, вста􏱆новленими для позовних заяв майнового характеру».

У постанові від 25.08.2020 по справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду сфор􏱆мувала такі правові висновки :
«54. Тобто будь􏱆-який майновий спір має ціну. Різновидами май􏱆нових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові су􏱆ми, на володіння майном і будь􏱆-які форми використання остан􏱆нього.
55. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права влас􏱆ності на майно, стягнення, ви􏱆требування або повернення май􏱆на — як рухомих речей, так і нерухомості — визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору май􏱆нового характеру.
56. Наявність вартісного, грошо􏱆вого вираження матеріально􏱆 правової вимоги позивача свід􏱆чить про її майновий харак􏱆тер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт
8.12 постанови Великої Пала􏱆ти Верховного Суду від 26 лю􏱆 того 2019 року у справі № 907/ 9/17, провадження №12􏱆76гс18).
57. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відно􏱆сяться вимоги, які не підляга􏱆ють вартісній оцінці. Під не􏱆майновим позовом слід розу􏱆міти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої ви􏱆ступає благо, що не піддаєть􏱆ся грошовій оцінці».

Попри те, що всі наведені правові висновки стосу􏱆валися повернення майна у
зв'язку з розірванням договорів купівлі􏱆 продажу, або звернення стягнення на предмет іпотеки, або ж вимоги виконати поста􏱆чання майна (товару), вирішен􏱆ня у цих справах питання зміни користувача майна є достатнім для суддів аргументом, щоб зо􏱆бов'язати позивачів сплачувати судовий збір за вимогу «повер􏱆нути земельну ділянку» в оренд􏱆них правовідносинах, як за май􏱆нову вимогу.
Але судами не враховується той факт, що в орендних пра􏱆вовідносинах земельна ділянка не вибуває з власності орендо􏱆давця, а вимога «зобов'язати по􏱆вернути земельну ділянку» не змінює майнового стану влас􏱆ника. Це і є ключовим момен􏱆том у виробленні підходу щодо наявності чи відсутності майно􏱆вого характеру у вимозі «зо􏱆бов'язати повернути земельну ділянку», якщо така вимога має місце в орендних правовідно􏱆синах.
Отже, бачимо, що розмір сплати судового збору є своє􏱆рідним колесом фортуни: одні можуть обійтися мінімальними витратами, а на інших може бути покладений значний фі􏱆нансовий тягар, який стане пе􏱆репоною у зверненні особи до суду за захистом своїх поруше􏱆 них прав. Тут все залежить від вирішення особисто того чи іншого судді.
Звичайно, що в правовій краї􏱆ні так не має бути. Особливо, коли йдеться про земельні від􏱆носини.

Але ситуацію дещо змінила справа №905/105/20. До Госпо􏱆дарського суду Донецької об􏱆ласті звернувся керівник Маріу􏱆польської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інте􏱆ресах держави в особі Маріу􏱆польської міської ради Донець􏱆кої області з позовом до ТОВ «Харбор» про зобов'язання по􏱆вернути на користь Маріуполь􏱆ської міської ради земельну ді􏱆лянку у стані не гіршому порів􏱆няно з тим, у якому одержано її в оренду.
Ухвалою від 23.01.2020 суд першої інстанції залишив по􏱆зовну заяву без розгляду з під􏱆став недоплати позивачем су􏱆дового збору у розмірі, встанов􏱆леному законодавством. Госпо􏱆дарський суд Донецької області захищав ту позицію, де позовна вимога про «повернення земель􏱆ної ділянки» у розумінні змісту статей 181, 190 Цивільного ко􏱆дексу України є майновою ви􏱆могою.
Прокурор не погодився з по􏱆зицією суду, у зв'язку з чим ухвалою від 17.02.2020 позовна заява та додані до неї докумен􏱆ти були повернуті позивачу.
Постановою Східного Апе􏱆ляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційна скар􏱆га Маріупольської місцевої про􏱆куратури №2 залишена без за􏱆доволення.
Суд апеляційної інстанції та􏱆кож вважав, що вимога «повер􏱆нути земельну ділянку» є майно􏱆вою вимогою. В обґрунтування своєї позиції суд послався на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного господарсь􏱆кого суду у справі №923/441/18 від 04.03.2019, про яку я згаду􏱆вала на початку статті.
Не погоджуючись з позицією суддів першої та апеляційної інстанції, за захистом поруше􏱆них прав прокурор звернувся до Верховного Суду.
За результатами розгляду ка􏱆саційної скарги на постанову Східного апеляційного госпо􏱆дарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду До􏱆нецької області від 17.02.2020 у справі №905/105/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарсь􏱆кого суду винесено постанову від 02.12.2020, якою Верховний Суд задовольнив вимоги проку􏱆рора, скасувавши ухвали.
Так, Верховний Суд у поста􏱆нові від 02.12.2020 по справі №905/105/20 зробив такі правові висновки:
«Як вбачається з матеріалів справи (...) правовідносини (...) були врегульовані договором оренди земельної ділянки і да􏱆ний спір випливає з орендних правовідносин.
Предметом позову у даній справі є вимога (...) про повер􏱆нення орендарем (...) земельної ділянки орендодавцю (...).
При цьому (...), право влас􏱆ності (...) на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорюється, і да􏱆ний спір не пов'язаний з під􏱆твердженням права на земель􏱆ну ділянку.
(...) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, із комунальної власності не вибувала, наведені у позові ви􏱆моги мають зобов'язальний ха􏱆рактер, а безпосереднім на􏱆слідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.
Об'єднана палата Касацій􏱆 ного господарського суду у скла􏱆ді Верховного Суду погоджує􏱆ться з наведеними доводами (...), оскільки у даному випад􏱆ку мають місце правовідноси􏱆ни сторін, які врегульовані до􏱆говором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з по􏱆зовної заяви про визнання пра􏱆ва власності на майно, витре􏱆бування або повернення майна може визначається з урахуван􏱆ням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов'я􏱆 заннях.
Відтак, враховуючи викла􏱆дене та з огляду на зміст спір􏱆них правовідносин, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господар􏱆ського суду дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов'язання повернути земель􏱆ну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскі􏱆льки є вимогою про виконання обов'язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земель􏱆ної ділянки), об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій (вартіс􏱆ній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна».

ВИСНОВОК
Таким чином, постанова Вер􏱆ховного Суду у справі № 905/105/ 20 від 02.12.2020 поки що під􏱆твердила правильність тієї пра􏱆вової позиції, яка наголошує на тому, що вимога «зобов'язати по􏱆вернути земельну ділянку» нале􏱆жить до вимог немайнового ха􏱆рактеру.
На мою думку, така позиція є справедливою щодо землевлас􏱆ників, адже не покладає на них значний фінансовий тягар та су􏱆довий захист прав не призведе до банкрутства.

Стаття підготовлена для журналу "Землевпорядний вісник" та опублікована в №12, 2020 (с.50-53) 

Сільське господарство